Історія Школи

У 1889 році в селі Велика Мотовилівка було засновано церковнопарафіяльну однокласну школу, в якій навчалося 18 учнів. Попечителем і наставником її був дяк Пісецький. Діти вчилися від Покрови до посту. Сталого складу учнів не було. У 1898 році церковнопарафіяльна школа стає трикласною. Учнів -25. Дітей вчили за Псалтирем. Пізніше було збудовано трирічну земську школу, в якій навчав один учитель. У 1901-1915 роках у селі Велика Мотовилівка діяло 4 класне народне училище. У 1924 році збудовано хату - читальню.

 В 1939 році розпочалося будівництво Червономотовилівської середньої школи, яке закінчилося після Великої вітчизняної війни. У той час школу відвідувало понад 700 учнів. Навчалися у три зміни, парти були розміщені навіть у коридорах.

На початку 1985 року було прийняте рішення будувати нову школу у селі Велика Мотовилівка, у мальовничому місці, на території колишнього панського маєтку. Методом всенародної будови за 7 місяців будівництво школи завершилось і 1 вересня 1985 року вона прийняла перших школярів. При цьому були реорганізовані Червономотовилівська середня школа та Великомотовилівська восьмирічна школа.

Першим директором Великомотовилівської середньої школи був Грицаєнко П.В. (1985-1989р.р.) В різний час директорами були Чепурницький П.І.(1990-1999), Телитченко О.М.(1995-1996), Ольшана Л.В.(2000-2003). З 2004 року колектив Великомотовилівської загальноосвітньої школи очолює Войналович С.А.

З 1986 до 2012 року школу закінчили 711 випускників, з них нагороджених Золотою та Срібними медалями - 42 учні. У школі створено умови для здобуття якісної освіти. У ній є 20 класів, спортивний та актовий зал, їдальня, бібліотека, комп’ютерний клас з виходом в Інтернет. Освітні послуги надають високопрофесійні педагоги, які неодноразово нагороджені грамотами і подяками за успішне навчання і виховання підростаючого покоління.

У 2007 році у школі був створений краєзнавчий музей, основоположником і меценатом якого був колишній вчитель школи Рабинович Р.О. В музеї зібрані матеріали з історії сіл Червона та Велика Мотовилівка, історія освіти, речі давнього побуту, матеріали з історії Великої вітчизняної війни, а також матеріали про воїнів – афганців.
Учні школи можуть реально доторкнутися до історії рідного краю. Музей є осередком культурного і патріотичного виховання школярів.

Ось вже 10 років Роман Олександрович Рабінович проживає і працює у Сполучених Штатах Америки.

Але й далеко від України він не забуває про свою батьківщину, де залишив частинку свого серця. Роман Олександрович всіляко допомагає школі, в якій він працював; школі, в якій кожен вчитель і кожен учень пам’ятає свого колегу і наставника, шанує його і поважає. Саме завдяки йому, у Великомотовилівській школі створено краєзнавчий музей. Експонати у музеї збиралися протягом багатьох років. І, звичайно, величезну роль у зібрані експонатів відіграв Роман Олександрович. Його натхнення, самовідданість, наполегливість, а головне – любов до рідної землі, любов до історії рідного краю допомогли зібрати найбільшу колекцію фотографій, історичних документів і пам’яток, пов’язаних з мотовилівською землею. Створена ним книга „Історія рідного краю” найточніше описує історію Мотовилівки. Праця, якою може гордитися кожен житель села, адже подібне видання мають лише одиниці населених пунктів Київської області.

Ідея зробити краєзнавчий музей в школі з’явилася ще багато років тому. Але за певних обставин подія, що допомогла б мешканцям Мотовилівки ширше поглянути на власну історію, відкладувалася. Та в 2007 році за ініціативи і наполегливої праці вчителів та учнів, було, врешті-решт, відчинено двері музею для всіх бажаючих.

Історичні пам’ятки до музею приносять учні, їх рідні, вчителі. В музеї є:експонати з фотографіями воїнів-афганців, ветеранів ВВВ, фотографії вчителів, які стояли у першоджерел освіти села, грамоти, цінні архівні документи, старовинні речі побуту. Але значну частку в краєзнавчій кімнаті займають експонати, матеріали на які зібрані саме Р.О.Рабіновичем під час проживаня у селі.
Ще за час вчителюваня Романа Олександровича, спостерігалася повна його відданість улюбленій справі. Кожен помічав його самовідданість, бажання навчити дітей не боятися різноманітних справ і, насамперед, шанувати історію краю, шанувати свою батьківщину. І це йому вдалося! Колишні учні і колеги Рабіновича пам’ятають його і з повагою відносяться до свого наставника.

У своїх листах Роман Олександрович пише лише щирі і відверті слова, адресовані всім його колегам. Він морально і матеріально підтримує розвиток музею у школі. Для музею він став «хрещеним батьком».

Треба сказати, що й після багатьох років розлуки зі школою, Роман Олександрович залишається з нею, живе її буденними і святковими справами. Справді – зі школою поріднився на вік.
Стосовно музею – не забуваймо простої істини: хто забуде минуле, тому немає місця в майбутньому. Тож запрошуємо вас до нашого краєзначчого музею. І ви поринете в світ історії, краєзнавства. Ви відчуєте неперевершені враження від побаченого світу, який створили учні і вчителі Великомотовилівської школи!  (2012р)