Пам"яті Григорія Мандрика

За роки Незалежності, до 2014 року, Україна, на щастя, не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу сьогодні, у ХХІ столітті. Естафету мужності та відданості Батьківщині від воїнів-односельчан Другої Світової війни прийняла молодь. Це наші герої, випускники нашої школи, батьки наших учнів.

Мандрик Григорій Ілліч

«КУЗНЄЦ»

12 лютого 1995 року – 20 січня 2023 року

      

Молодий, мужній, впевнений, великий патріот своєї країни, Григорій добровільно пішов на фронт і був на війні з першого дня. Разом з побратимами боронив північ Київщини по лінії Макарів, Мощун, Ірпінь. Нагороджений нагрудним знаком «За сприяння обороні Києва». Героїчно захищав Батьківщину від ворога на посаді командира відділення №6 третьої окремої штурмової бригади, воював на Запорізькому напрямку, брав участь у звільненні Херсону – нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України, почесним нагрудним знаком «Сталевий Хрест».

Добрий, серйозний, поміркований, щирий, завжди усміхнений Герой мав багато друзів. Мріяв, що після повернення з війни, здобуде нову професію сапера, відкриє свою майстерню з виготовлення ножів і працюватиме у мирній країні. Григорій загинув смертю хоробрих на Бахмутському напрямку в селі Кліщіївка під час артилерійського обстрілу.

Сьогодні учні та вчителі Великомотовилівського ліцею пригадали історію життя Григорія, поділилися спогадами про учня, почитали казку про воїна, переглянули мультфільм, поклали квіти на Алеї Слави та до Стіни Пам’яті, вшанували хвилиною мовчання Героя.

Ми свято шануємо пам'ять усіх,

Хто власним життям нашу юність зберіг,

Хто впав за свободу у грізну годину,

За землю священну, за Україну!