Усім байдуже

Усім байдуже. Усім абсолютно байдуже
До тої дитини, що бродить поночі сама.
Іде чоловік багатий і очі не змружить,
І серця жорстокого не торкнеться бездвірне дитя.

А діти голодні, без даху над головами
Живуть в смітниках, у підвалах людських.
Слідкують за нами пустими очами.
А що в їх думках? Сердечках малих?

Про що вони мріють? Їх сотні повсюди!
Для чого живуть і яка у них ціль?
А як до сиріток , ми ставимось, люди?
“Пішов! Геть! Літаєш тут, наче міль!”

А дітям так хочеться просто тепла,
Якого не мають вони від батьків.
Для них би найкращим було життя -
Прожити з сім'єю, хоч пару днів!

Усім байдуже. Усім абсолютно байдуже,
Що мислить оте нічийне дитя.
Й тобі байдуже, байдуже, мій друже,
Що гине чиєсь невинне життя.

Словенко Мирослава

Зима

Влюбись зимой в природу,
Влюбись в мороз и снег.
Прекрасней той погоды
Не встретишь ты нигде!

Влюбись в искристый воздух
И снежность января.
Забудь ты летний отдых -
Мечтать об этом зря!

Волшебные рисунки,
Блестящие снега,
Морозные игрушки -
Сейчас все для тебя.

Словенко Мирослава

Дякую

Я дякую тобі, що ти в мене є,
Бо без тебе якесь життя сумне…
Бо без тебе на обличчі посмішки нема,
А надворі весь час сувора зима.

Я дякую тобі, що ти в мене є,
Бо без тебе світанок не настає,
Бо без тебе і щастя в серці нема,
І в душі ніколи не квітне весна…

Я дякую тобі, що ти в мене є,
Бо не було б тебе, не було б і мене,
Так само як без води вмирає трава,
Так само і без тебе - мене нема!

Словенко Мирослава

***


Що значить єдиний погляд,
Коли вам дарують їх сотні?
Що значить, коли друзі поряд,
Та ви серед них самотні?

Що значить несказане слово,
Закуте у кригу усмішки?
Сьогодні вас бачила знову
І день став барвистішим трішки.

Сьогодні зустріч миттєва,
Окрилила всі сподівання,
Що темна дорога життєва
Осяяна буде коханням.

Я не благаю взаємності,
Знаю ж бо відстань між нами,
Та ширма безмежна таємності
Вкриє сюжет мелодрами…

Словенко Мирослава

***

Куди ведуть дороги?
Куди ведуть шляхи?
Та сонце світить завжди,
Там, де буваєш ти.

Куди іти я маю?
Куди без тебе йти?
Тебе я лиш кохаю,
Кохай мене і ти!

Коли тебе побачу
То серце спалахне,
Люблю тебе і плачу,
Бо ти скорив мене.

Навік запам’ятаю
Ту біль, що ти приніс,
Та те, що я кохаю,
Покриє весь цей біль.

Словенко Мирослава

Батьківщина

Батьківщина – колиска моя.
Батьківщина – це юність моя золота.
Батьківщина – це обрій села.
Батьківщина – біленька хата своя.

Батьківщина – це шелест трави.
Батьківщина – це вітер у полі.
Батьківщина – це клич журавлів.
А родина – це серце моєї долі.

Родина – мамина ласка й тепло.
Родина – бабусі очі ласкаві.
Родина – це світла правда й добро –
А мамині руки – кохані.

Рушник – подарунок мами на долю
На світлу долю, щастя й любов.
А маки у пшеничному полі –
То символ вдачі й щирої волі.

Словенко Мирослава

Чорнобиль

Чорнобиль, Чорнобиль – трагедія наша,
Чому ти пролив свої сльози отруйні?
Чом вибухнув в квітні і сон мій порушив,
За що вкоротив ти роки мої юні?

Чорнобиль, Чорнобиль – в тобі стільки болю,
В тобі стільки смутку і стільки смертей.
Мою Україну заповнив ти горем
Радіаційний шторм втопив долі людей.

Чорнобиль, Чорнобиль – ти вороном чорним
Злетів й заклював Україну мою.
Чорнобиль, Чорнобиль, твої чорні дзвони
Дзвенітимуть довго у зелені крони.

Та вірно, що час чорний біль полікує
Й земля омолодиться і оживе.
Лани і поля чистий дощ покрапує
І підніме Вкраїну покоління нове.

Словенко Мирослава