Новини бібліотеки

«Ти себе Українкою звала»

25 лютого 2016 року - 145 років від дня народження Лесі Українки – однієї із центральних постатей в історії національної культури.

      З іменем цієї видатної людини безпосередньо пов’язаний не лише розвиток модерного вітчизняного мистецтва, але й утвердження нової парадигми художнього, філософського, політичного, державницького мислення і загалом національного світовідчуття та світорозуміння. Леся Українка є тією особистістю, життя й діяльність якої багато у чому визначали й визначають культурне і суспільно-політичне становлення нашої країни.

Цікаві факти про Лесю Українку

Дата народження —  25 лютого 1871 р. (Новоград-Волинськ)

Знак зодіаку — РИБИ

Дата смерті — 01 серпня 1913 р. (Похована в Києві, на Байковому кладовищі.)

На момент смерті було — 42 р.

Справжнє ім’я Лесі Українки — Лариса Петрівна Косач-Квітка.

Мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка.

Батько — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис.

Дядько — Михайло Драгоманов (відомий український діяч).

Дитинство Лесі Українки цікаві факти

     Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. У розпорядженні родини було 500 гектарів землі, включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. На території колишніх володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Колись на місці джерела росла прадавня верба, змальована в «Лісовій пісні». Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб.

   Леся Українка та її брат Михайло вчилися у приватних учителів.

    Рано (у 4 роки) навчилася читати.

     У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

     Вже в 5 років вона почала самостійно писати п’єси, а в 8 років — написала свій перший вірш «Надія».

     Але в 10 років у дівчинки почалися серйозні проблеми зі здоров’ям: у Лесі Українки діагностували туберкульоз кісток. Із цієї причини Лесі Українці довелося поставити хрест на музичній кар’єрі.

     Вона знала більше 10 іноземних мов: європейські і слов’янські мови (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень.

      У 12 років Леся Українка зайнялася перекладом книги «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя, її почали друкувати в українських літературних журналах. У 19-річному віці Леся Українка сама написала для молодших сестер «Стародавню історію східних народів».

     Леся Українка багато перекладала – М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та ін.

     Перші вірші Лесі Українки були опубліковані в 1893 році.

     У 1907 році Леся Українка вийшла заміж за відомого музикознавця-фольклориста Климента Квітку.

     У 1911 році вийшла драма-феєрія «Лісова пісня», яка вважається одним з кращих творів Лесі Українки.

      Найбільш примітними темами в її творах були свобода, любов і природа. Леся Українка створювала тонкі й ранимі образи з притаманною їй музикальністю слова. Вимушені потребою в лікуванні подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці.

     Померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у віці 42 років через вкрай поганий стан здоров’я.

     До визначної дати в читальній залі шкільної бібліотеки оформлено книжкову виставку «Ти себе Українкою звала».

                                       Ти себе Українкою звала, -

                                        І чи краще знайти ім'я.

                                      Ти, що радісно в муках сіяла,

                                      Як Вітчизна велика твоя!