Якщо батьки розлучаються

1. Здебільшого діти краще за дорослих відчувають, що відбува­ється в родині, — вони чисті й чутливі. Уже в юному віці ваша дитина здатна відрізнити правду від брехні, а любов від байдужості. Однак малюка не варто надто глибоко втягувати у взаємини між батьками, використовувати його як розмінну карту в родинних іграх — дитяча психіка може цього не витримати. Не робіть зі свого малюка заручника вашого розлучення, якщо хочете йому добра. Навіть у непростих умовах розлучення батьків дитина може вистояти і нормально розвиватися. Рецепт простий: що менше брехні, то краще. Часто в родині старше покоління щосили намагається показати дітям, як добре вони живуть. Діти ж чудово відчувають фальш і роблять висновок про те, що родинні цінності — це також брехня. Набагато чесніше сказати: «Останнім часом ти, напевно, відчував, що між мною і татом щось відбувається. Так вийшло, що ми з ним розлюбили одне одного, — усі люди інколи припускаються помилок. А сім'я мас будуватися на любові. Зараз ми виправляємо нашу помилку і розлучаємося, щоб кожний із нас став щасливішим. Але при цьому ми ставимося до тебе так само добре: я люблю тебе так само, як і раніше, і тато теж дуже тебе любить. Ми назавжди залишимося твоїми батьками. Явдячна твоєму татові за все, що в нас із ним було, насамперед за те, що в нас із ним така дитина». Важливо також наперед обговорити, як дитина відповідатиме на запитання приятелів: «Куди подівся твій тато?». Хоч як не дивно, але серед дошкільнят батько — це фігура часто більш значуща, ніж мати. Щоб дитина не ночувала себе приниженою, важливо навчити її реагувати на зауваження однолітків без збентеження.

2. Коли батьки роз'їжджаються по різних квартирах, у жодному разі не намагайтеся «ділити» дитину. Не маніпулюйте її почуттями, запитуючи: «Кого ти любиш більше?». Дитина любить обох батьків! Після розлучення діти найчастіше залишаються з мамою. І малюкові нерідко здається, що тато, який живе не з ними, страждає. Дитина може навіть почати поводити себе точнісінько, як колишній чоловік, — на­магайтеся спокійно пережити цей період. Запам'ятайте! Навіть якщо у вас є причини ненавидіти колишнього чоловіка, варто поважати його як батька дитини. Спробуйте домовитися про те, як батько спілкува­тиметься з дитиною надалі. Для малюка регулярність таких зустрічей навіть важливіша, ніж їх тривалість. Не показуйте дитині, що вам неприємно, коли вона чекає на тата і радіє йому, — не втручайтеся в їхні відносини. Проте не варто щоразу разом із ними йти на прогулянку, оскільки це може породити в дитині ілюзію, що сім'я відновиться.

  1. Варто пам'ятати:
  • це ваші дорослі конфлікти;
  • батьки не повинні втягувати в їхнє розв'язання своїх дітей;
  • у жодному разі не можна брехати дітям; поки вони маленькі, краще давати дозовану інформацію: «У тебе є тато», «Він живе...», «Він працює...», «Він не може зараз жити з нами»;
  • після 3 років обов'язково проговорюйте з дитиною питання розлучення, краще робити це обом батькам одночасно, але за умови остаточного прийняття рішення про розірвання шлюбу;
  • відповідати на запитання (чому батьки розлучаються, чому вони посварилися, чому не будуть жити разом) необхідно доти, поки в дитини є потреба в цьому, поки вона не усвідомить, що не винна в розлученні батьків, доки не зрозуміє і не прийме того, що відбулось;
  • у жодному разі батькам не можна звинувачувати в розлученні одне одного, родичів, а тим паче дитину;
  • потрібно обов'язково говорити дитині, що матуся любить її, тато любить її, це додає впевненості дитині в тому, що її не покинули;
  • якщо ви самі дуже болісно сприймаєте розлучення, вам важко обговорювати цю тему, скажіть відверто про це дитині, а розмови з нею довірте значущому для неї дорослому, який не втягнутий у конфлікт;
  • найбільш травматичною є сімейна ситуація до розлучення та не­правильна поведінка батьків після нього.
  1. Хоч там що, а в дитини не повинно виникати сумнівів у тому, що вона невинувата в розлученні. Не стомлюйтеся повторювати того, як ви її любите, що вона—це найбільша радість у вашому житті. Дитині необхідна ваша присутність та увага, щоб вона почувала себе в безпеці. Намагайтеся більше часу бути разом, читайте, грайтеся, просто будьте поруч, щоб дитина була впевнена: як і раніше, з нею є той, хто розуміє її, з ким можна поділитися своїми почуттями, розповісти про свої страхи. Якщо дитину залишати наодинці із собою, своїми думками, то вона відчуватиме тривогу і провину. Говорити з дитиною краще відверто, чесно, проговорювати щонайменші нюанси майбутнього життя, щоб її не лякали невідомість та невизначеність.
  2. Як організувати життя по-новому? Найголовніше — це те, щоб дитина відчувала, що в неї є мама і тато, які її люблять, дбають про неї, спілкуються з нею, граються, займаються її справами.

Ніколи під час зустрічі з колишнім партнером у присутності дитини не з'ясовуйте відносин, грошові питання, питання частоти зустрічей. Це все можна обговорити і без малюка. Не варто забороняти дитині зустрічатися з батьком, якщо це не загрожує її безпеці, якщо ви впевнені в його порядності. Пам'ятайте про те, що в дитини до нього інші почуття, ніж у вас. Ніхто не мас права позбавити дитину нагоди бачи­тися з одним зі своїх батьків.

Колишній чоловік може поводити себе по-різному: охоче при­ходити на зустрічі з дитиною або взагалі забути про її існування. Хоч там що, не робіть із поведінки екс-чоловіка трагедії — ваша реакція передасться дитині. Основне завдання: сформувати у свідомості дитини позитивний образ батька. Для самої дитини буде краще, якщо в її серці не залишиться болю й образи до батька.

Попереду — нове життя, можливо, з новим чоловіком... Поступово доводьте до відома дитини цю думку, познайомте її з новим членом сім'ї, дайте їм час придивитися та звикнути одне до одного. Навіть якщо вітчим проявить дива дипломатії, реакція неприйняття дитиною — зако­номірна. Не зліться на неї, але разом із тим дайте зрозуміти, що дитина не мас права «накладати вето» на ваше особисте життя.

6. У розлучених батьків можуть вирости чудові діти. Якщо не «забивати» у дитині те прекрасне і добре, закладене в ній, вона виросте самостійною, гармонійною особистістю попри взаємини батьків. Шановні дорослі, будьте терплячими! За сприятливих умов дитина адаптується десь за рік після розлучення.

Люди зустрічаються, кохають, одружуються... Інколи розлучаються. І нам, дорослим, важливо пам'ятати про те, як саме відбуватиметься розставання, яким буде новий життєвий стан для вас і ваших дітей, — це визначають лише ваші власні дії.